Скільки днів відпустки я маю за рік за законом?

Законодавство України гарантує кожному працівнику право на щорічний відпочинок, тривалість якого залежить від посади, стажу, умов праці та соціального статусу. Під час дії воєнного стану правила надання відпусток зазнали певних змін, що дозволяють роботодавцям обмежувати їхню тривалість або вид оплати.

Коротка відповідь

За загальним правилом, мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік. Певні категорії осіб мають право на довший відпочинок: наприклад, особи з інвалідністю (26–30 днів) та неповнолітні (31 день). Під час воєнного стану роботодавець може обмежити надання щорічної основної відпустки 24 днями, перенісши залишок на період після війни.

Що каже закон

Право на відпустки та їхню тривалість регулюються насамперед Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законом України «Про відпустки» та спеціальним Законом № 2136-IX, що діє в умовах воєнного стану.

Щорічна основна відпустка

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону «Про відпустки» та статті 75 КЗпП, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні. Цей термін розраховується за робочий рік, який починається з дня укладення трудового договору.

Збільшена тривалість відпустки передбачена для окремих категорій:

Особи віком до 18 років: 31 календарний день (ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Особи з інвалідністю I та II груп: 30 календарних днів (ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Особи з інвалідністю III групи: 26 календарних днів (ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники: до 56 календарних днів (ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Державні службовці: 30 календарних днів (ст. 57 Закону «Про державну службу»).
Працівники лісової промисловості та заповідників: 28 календарних днів за затвердженим переліком посад (ст. 6 Закону «Про відпустки»).

Додаткові щорічні відпустки

Крім основної, працівники можуть мати право на додаткові відпустки за особливі умови праці:

За роботу із шкідливими та важкими умовами: до 35 календарних днів залежно від результатів атестації робочого місця (стаття 7 Закону «Про відпустки»).
За особливий характер праці: до 35 календарних днів за Списком виробництв і посад (зокрема за роботу за комп'ютером) (стаття 8 Закону «Про відпустки»).
За ненормований робочий день: до 7 календарних днів згідно з колективним або трудовим договором (стаття 8 Закону «Про відпустки»).
Державним службовцям: по 1 календарному дню за кожен рік служби після досягнення 5-річного стажу, але не більше 15 днів загалом (ст. 58 Закону «Про державну службу»).

Соціальні та інші відпустки

Працівникам із дітьми: одному з батьків, які мають двох і більше дітей до 15 років або дитину з інвалідністю, надається 10 календарних днів (до 17 днів за наявності кількох підстав) (ст. 182-1 КЗпП).
При народженні дитини: до 14 календарних днів одноразової оплачуваної відпустки (стаття 19-1 Закону «Про відпустки»).
Учасникам бойових дій (УБД): 14 календарних днів на рік зі збереженням зарплати (стаття 77-2 КЗпП).

Відпустки військовослужбовців

Під час дії воєнного стану військовослужбовцям (крім базової служби) надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами до 10 днів (п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-XII).

Особливості воєнного стану для цивільних

Згідно зі статтею 12 Закону № 2136-IX, у період воєнного стану діють такі правила:

Обмеження тривалості: Роботодавець може (але не зобов'язаний) обмежити щорічну основну відпустку 24 календарними днями за поточний рік. Якщо працівник має право на довший відпочинок (наприклад, 30 днів), дні понад ліміт переносяться на період після війни або, за рішенням роботодавця, можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Відмова у наданні: Роботодавець має право відмовити у наданні будь-якої відпустки (крім декретної), якщо працівник залучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури або виконує оборонні замовлення (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136-IX). Ця норма підтверджується судовою практикою: наприклад, у справі № 320/35080/23 апеляційний суд визнав правомірною відмову у наданні відпустки працівнику об'єкта критичної інфраструктури (прокуратури) під час війни.
Відпустка без збереження зарплати: За згодою сторін така відпустка може надаватися без обмеження строку (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136-IX). Проте час перебування у ній не зараховується до стажу, що дає право на майбутню щорічну основну відпустку (ст. 26 Закону «Про відпустки»).
Для біженців та ВПО: Роботодавець зобов’язаний за заявою працівника, який виїхав за кордон або став внутрішньо переміщеною особою, надати відпустку без збереження зарплати тривалістю до 90 календарних днів (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136-IX).

Що робити далі

Перевірити право на додаткові дні: Якщо робота пов'язана з ненормованим днем або шкідливими умовами, переконайтеся, що це зафіксовано в колективному чи трудовому договорі.
Подати заяву: Відпустка надається на підставі заяви та наказу роботодавця згідно з графіком відпусток. Заяву варто подавати не пізніш як за два тижні до початку відпочинку.
Отримати відпускні: Заробітна плата за час відпустки має бути виплачена до її початку, якщо інше не передбачено трудовим чи колективним договором.
Компенсація при звільненні: У разі розірвання договору працівник має право на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, а також соціальної відпустки на дітей (ч. 6 ст. 12 Закону № 2136-IX). Військовослужбовцям при звільненні компенсація нараховується з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, включаючи щомісячну додаткову винагороду за воєнний стан (правова позиція у справі № 380/9505/25).

Важливо знати

Святкові дні: У мирний час святкові та неробочі дні (наприклад, Новий рік, Різдво, Пасха), зазначені у статті 73 КЗпП, не враховуються при визначенні тривалості відпустки (вона продовжується на ці дні). Проте під час воєнного стану ця норма не діє: святкові дні вважаються звичайними календарними днями і включаються до строку відпустки (ч. 2 ст. 5 Закону «Про відпустки»).
Відпустка за свій рахунок: З 2023 року загальний ліміт відпустки без збереження зарплати за сімейними обставинами збільшено з 15 до 30 календарних днів на рік (стаття 26 Закону «Про відпустки»).
Стаж: Час перебування у відпустці без збереження зарплати за угодою сторін тепер не зараховується до стажу, що дає право на наступну щорічну основну відпустку (ст. 84 КЗпП).