Що робити, якщо роботодавець не платить зарплату під час війни?

В умовах воєнного стану обов’язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі виплачувати заробітну плату зберігається, проте законодавство передбачає певні особливості та винятки. Якщо виплата затримується через бойові дії, роботодавець може бути звільнений від відповідальності, але не від самого обов’язку сплатити кошти в майбутньому.

Коротка відповідь

Роботодавець зобов'язаний виплачувати заробітну плату навіть під час війни, але у разі неможливості зробити це через бойові дії, строк виплати може бути відтермінований до відновлення діяльності підприємства. Якщо невиплата є безпідставною, працівник має право звернутися до Держпраці або до суду (у тому числі за спрощеною процедурою судового наказу). Для стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати, строки звернення до суду наразі не обмежені.

Що каже закон

Основним документом, що регулює трудові відносини під час особливого періоду, є Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136-IX).

Обов’язок виплати та відстрочення

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2136-IX, заробітна плата має виплачуватися на умовах, визначених трудовим договором. Проте закон робить суттєве застереження: у разі неможливості своєчасної виплати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону № 2136-IX).

Важливо розрізняти відсутність коштів та неможливість виплати через бойові дії. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин неперепереборної сили. Проте це не звільняє його від обов’язку виплатити заробітну плату, щойно така можливість з’явиться.

Призупинення дії трудового договору

Це особливий інструмент, передбачений статтею 13 Закону № 2136-IX, який означає тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою, а працівником — виконання роботи. Це можливо лише тоді, коли через збройну агресію ОБІ сторони не можуть виконувати свої обов’язки.

У період призупинення заробітна плата не виплачується.
Обов’язок щодо відшкодування заробітної плати та інших виплат у повному обсязі за цей час покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України (ч. 4 ст. 13 Закону № 2136-IX).

Відповідальність за невиплату

Якщо роботодавець має фінансову та технічну можливість платити, але не робить цього, він несе відповідальність:

Фінансова: за порушення строків виплати більш як на один місяць або виплату не в повному обсязі — штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Кримінальна: за безпідставну та умисну невиплату зарплати більш як за один місяць керівнику загрожує штраф (від 8 500 до 17 000 грн), виправні роботи або пробаційний нагляд (ч. 1 ст. 175 ККУ). Якщо кошти були використані нецільовим способом, санкції суворіші — аж до позбавлення волі на строк до 5 років (ч. 2 ст. 175 ККУ).

Що робити далі

Якщо роботодавець не платить зарплату без об’єктивних причин (підприємство працює, бойові дії безпосередньо не заважають роботі), рекомендується такий алгоритм дій:

Письмова вимога. Слід подати роботодавцю офіційну заяву з вимогою пояснити причини затримки та виплатити заборгованість. Це буде доказом у суді.
Звернення до Держпраці. Під час воєнного стану територіальні органи Держпраці можуть здійснювати позапланові перевірки за заявою працівника (ч. 1 ст. 16 Закону № 2136-IX). Звернутися можна онлайн через електронну форму на сайті служби.
Судовий наказ (найшвидший шлях). Якщо заробітна плата була нарахована роботодавцем (відображена у довідках, розрахункових листках), але не виплачена, працівник може звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України). Це спрощена процедура без виклику сторін та проведення засідань.
Позовна заява. Якщо сума боргу є спірною, необхідно подавати позовну заяву до місцевого загального суду. При цьому позивачі у справах про стягнення заробітної плати повністю звільняються від сплати судового збору (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону "Про судовий збір").

Важливо знати

Відсутність строків давності. Хоча загальний строк звернення до суду у трудових спорах становить три місяці, Конституційний Суд України визнав таку обмеженість неконституційною щодо вимог про стягнення заробітної плати (Рішення № 1-р/2025). Отже, працівник може звернутися до суду за виплатою заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 225 КЗпП).
Звільнення не анулює борг. Якщо працівник звільняється під час війни, роботодавець зобов'язаний виплатити всі належні суми в день звільнення. Якщо виплата неможлива через бойові дії, вона також може бути відтермінована, але борг не списується.
Докази. Зберігайте розрахункові листки, виписки з банківських рахунків та копії наказів про прийняття на роботу. У разі призупинення дії договору вимагайте копію відповідного наказу — це підстава для майбутнього стягнення коштів з держави-агресора.