Що робити, якщо роботодавець не платить зарплату під час війни?

Коротка відповідь

Під час воєнного стану роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату у повному обсязі та у встановлені строки. Якщо виплата неможлива через ведення бойових дій, її строк може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності, проте сам обов'язок виплатити заборгованість не скасовується. Для захисту своїх прав працівник може звернутися з письмовою вимогою до роботодавця, подати скаргу до Держпраці або звернутися до суду за спрощеною процедурою (отримання судового наказу).

Що каже закон

Загальні правила виплати зарплати

Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю (КЗпП), заробітна плата має виплачуватися регулярно в робочі дні, не рідше двох разів на місяць. Проміжок між виплатами не може перевищувати 16 календарних днів, а сама виплата має відбутися не пізніше ніж через 7 днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється.

У разі звільнення працівника, стаття 116 КЗпП вимагає провести повний розрахунок у день звільнення. Роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про всі нараховані та виплачені суми.

Особливості виплати під час воєнного стану

Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" вносить суттєві корективи у питання відповідальності:

Обов'язок виплати: Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для своєчасної оплати праці (стаття 10 Закону № 2136-IX).
Звільнення від відповідальності: Роботодавець звільняється від відповідальності за затримку зарплати, якщо доведе, що це сталося внаслідок бойових дій або обставин непереборної сили (форс-мажор).
Відтермінування: Якщо виплата неможлива безпосередньо через бойові дії, строк її проведення може бути відкладений до моменту відновлення діяльності підприємства (стаття 10 Закону № 2136-IX). Важливо: це не скасовує борг, а лише дозволяє виплатити його пізніше без сплати штрафів.

Відповідальність роботодавця

Якщо затримка не пов'язана з бойовими діями, до роботодавця можуть застосовуватися такі санкції:

Фінансова (для підприємства): Штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, якщо виплата затримана більш ніж на один місяць або виплачена не в повному обсязі (стаття 265 КЗпП).
Адміністративна (для посадових осіб): Штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн) за порушення термінів виплати (стаття 41 КУпАП).
Кримінальна: За умисну та безпідставну невиплату зарплати більш ніж за один місяць керівнику загрожує штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (від 8500 до 17 000 грн) або виправні роботи, або пробаційний нагляд до 2 років (стаття 175 ККУ). Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо виплатить заборгованість до притягнення до відповідальності.

Що робити далі

Якщо роботодавець ігнорує зобов'язання, рекомендується діяти за таким алгоритмом:

Письмове звернення до роботодавця. Необхідно подати офіційну заяву (або надіслати цінним листом з описом вкладення) з вимогою виплатити заборгованість та надати письмове пояснення причин затримки. Це стане доказом у суді.
Звернення до Державної служби України з питань праці (Держпраці). Можна подати скаргу через електронну форму на сайті відомства або поштою. Під час воєнного стану Держпраці може проводити позапланові перевірки щодо дотримання законодавства про працю в частині виплати заробітної плати.
Звернення до суду (наказне провадження). Якщо зарплата нарахована (є у розрахунковому листку), але не виплачена, можна скористатися спрощеною процедурою — отримати судовий наказ.
- Згідно зі статтею 161 ЦПК, судовий наказ може бути виданий на вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
- Такий наказ видається протягом декількох днів без виклику сторін до суду (стаття 160 ЦПК).
- Суд допускає негайне виконання рішень у справах про виплату заробітної плати в межах суми за один місяць (стаття 430 ЦПК).
Позовне провадження. Якщо роботодавець оспорює суму боргу або взагалі не визнає його, потрібно подавати позовну заяву. Позивачі у справах про стягнення заробітної плати мають право на звільнення від сплати судового збору або його відстрочення (стаття 8 Закону "Про судовий збір").

Важливо знати

Форс-мажор: Сам факт воєнного стану не є автоматичною підставою для невиплати. Роботодавець повинен мати докази, що саме бойові дії унеможливили доступ до банківських систем, бухгалтерської документації або спричинили зупинку виробництва.
Строки звернення до суду: Хоча загальні строки позовної давності можуть бути змінені під час воєнного стану, рекомендується не зволікати зі зверненням до суду після того, як стало відомо про порушення права на оплату праці.
Індексація та середній заробіток: У разі затримки розрахунку при звільненні працівник має право вимагати виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, проте у період дії воєнного стану застосування цієї норми може бути обмежене, якщо роботодавець доведе дію обставин непереборної сили.